На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.116-117

спонукали людей переселятися до Канади. На вибір пропонували три провінції: Саскечевань, Монітобу і Альберту. Повинна була виїхати також родина Аксельродів, бо з Німеччини надходили тривожні вісті про переслідування євреїв, про гітлерівську політику знищення їх як нації. А в Європі поступово наростало протистояння імперіалістичних держав і було вже зрозуміло, що Німеччина незабаром посягне на польські території. Тож цілком розумно вирішив голова сім`ї Семен Аксельрод, що треба скористатися можливістю і виїхати до Канади, хоч дуже було шкода землі і господарки, яка успішно в нього розвивалася. Але через хворобу сина Бориса, лікарська комісія йому емігрувати не дозволила. Через кілька років родина Аксельрода, опріч сина Бориса, загинула під час єврейських розстрілів німцями... Про невеличке сільце, яке ще іменують хутором, Гоноратівку у нашій книжці вже згадувалося. Оскільки тривалий період Гоноратівка належала до Чесниківської парохії, а також до спільної сільради, то розповімо про неї трохи детальніше.
Гоноратівка розкинулася між лісами за три кілометри на схід від Чесник. В основному там мешкає десь біля 40 родин. За Польщі на хуторі проживали колоністи, мали однокласну школу з польською мовою навчання. У 1932 р. було збудовано латинську каплицю для Богослужінь, котра належала до римо-католицької парохії у Рогатині.
Узагальнюючи тему розвитку господарського стану Чесник у 20—30-их роках минулого століття, необхідно відзначити, що більшість жителів села відчували матеріальні нестатки, тяжко працювали від зорі до зорі і не стільки на своєму полі, як на розлогих нивах дідича Франца Мелінського, багатих єврейських власників, зокрема Семена Аксельрода, Картена і не завше одержували грошову винагороду за свою чесну працю. Якщо єврейські багачі якоюсь мірою намагалися ладнати з селянами, то дідич Франц Мелінський своїми вчинками деморалізував їх. Як згадує у своїй книзі спогадів "Проти хвиль" Григорій Дмитрів, він "прикликав до себе молодих дівчат та дарував їм коровицю чи нивку за хвилини аморальної розкоші..."
Але чесниківчани, як переважно всі українці, вміли прощати панові його пустощі, бо коли в 1920 р. Червона армія зайняла село і впіймала Франца Мелінського, погрожуючи йому розстрілом, жителі села заступилися за нього і тим самим урятували дідича від смерті. Згодом йому пощастило втекти з села і виїхати до Польщі, де й прожив до самої смерті.
Чесниківчани з давніх-давен були побожними людьми, постійно ходили до церкви, дотримувалися посту, часто сповідалися. Тож не дивина, що з села у першій половині XX ст. вийшло багато священиків. Нагадаємо, що першим священиком був о. Микола Їжак, який помер під тифу під час національно-визвольної війни у 1919 р. Його слідами пішли: О. Їжак Богдан Іванович, молодший брат, о. Їжак Мирон Севастіянович, о. Шеремета Михайло Петрович, о. Яновський Адам Степанович, о. Кордунський Олександер Михайлович, о. Шеремета Орест Онуфрійович, о. Гривнак Володимир Володимирович. Детальніше про них розповімо у розділі "Чесники — священицьке  село".
29—31 липня 1939 р. Рогатинщина урочисто відзначила
 святкування 950-ліття Хрещення України. Свято відбувалося під гаслом "Рогатинець св. Володимирові". По всіх парохіях дзвонили дзвони, у церквах відправлялися молебні. У Чесниках Службу Божу підправив священик о. Михайло Блозовський. Свято мало завершитися в Рогатині над рікою Гнилою Липою. Але староста
 заборонив збір над рікою і духовна Академія відбулася на міському цвинтарі. Було збудовано високий престол, який увінчали портретами княгині Ольги і її внука, князя Володимира. Служба Божа відбулася у супроводі хору під орудою І. Шуплата. Проповідь виголосив чесниківський парох о. Михайло Блозовський. Відтак хор виконав
 псалом Бортнянського "Господи силою твоєю" та контату Миколи Лисенка "Розп`яття".
Прийшла пора згадати про двох видатних українських творчих особистостей, чиє життя пов`язане з Чесниками. У нашій книжці вже вгадувалося про художника Юліана Панькевича, відомого у мистецькому світі під псевдонімом Простен Добромисл. Хоч він  мешкав у Рогатині, але влітку любив жити у селах. У кінці 20-их і на початку 30-их років Юліан Панькевич поселявся у Данильчу і Чесниках. За свідченням Богдана Лепкого, то була неординарна особистість.
 Мало що був талановитим художником, мав своєрідний характер,