На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.112-113

той, хто їх позичав, пізніше віддавав за певні проценти, що розподілялись між вкладниками. Із первинної організації "Маслосоюзу" села Чесники вивозили не молоко, а сметану, перегоном отоварювали селян. Малоземельні селяни займалися ремеслом.
Чесники можна назвати ремісничим селом. Деякі малоземельні селяни володіли цеховими визвулками (свідоцтвом про право на фах). Великою повагою в Чесниках користувалися ковалі, без них не могло обійтися жодне господарство. В ті часи ковалями працювали: Антон їжак, Севастіян їжак, Іван Твердик, Михайло Шеремета, Степан Росоловський та Степан Владика. Не могло село обійтися й без Стельмаха, що виготовляв вози, колеса, колісниці, плуги та інший сільськогосподарський реманент. Заслуженим авторитетом користувалися столяри, адже мало хто тоді купував меблі в магазинах, усі замовляли їх у столяра. Столяркою у Чесниках займалися: Семен Квасович, Степан Язловецький, Андрій Паштетник, Михайло Гривнак, він ще любив різб`ярство, Михайло Шеремета, Степан Шеремета, Іван Онищук, Василь Маланчук, Федір Ауцишин, Остап Мамон. Згадаємо й мулярів: Стаха Онищука, Михайла Онищука, Михайла Вітковича, Карла Журавінського, Миколу Шеремету, Михайла Сухоребського, Петра Росоловського. Верховодив ними Стах Онищук. Він створив з чесниківчан мобільну бригаду будівельників, уклав договори з дідичами фільварків на будівнициво житлових і господарських будівель. Переважно будували в Бережанськкому повіті. Чесниківські муляри брали участь у будівництві пансіонатів Черчанського живця, зокрема у 1931 р. зводили віллу "Богданівку", яку галичани подарували Богдану Лепкому. У Черчу працювали: Михайло Луцишин, Василь Шеремета, Петро Гривнак, Степан Веселовський. їх послугами дирекція живця користувалася протягом 1930-1938 рр.
Ніколи не сиділи склавши руки місцеві кравці та кравчині, які обслуговували своїх односельчан, їм також давали замовлення на робочий одяг місцеві землевласники Мелінський і Картен. Назвемо кравців: Степан Дяків, Олекса Росоловський, Василь Росоловський, Василь Гривнак, Іван Васьків, Євген Гривнак, Михайло Маланчук. Були в Чесниках й кравчині: Харитина Цимбаліста, Ганна Пахолок, Юзефа Шеремета. Жодне село не могло обійтися без шевців, хоч в кожній родині було обмаль взуття, діти все літо ходили босяком, навіть окремі босими відвідували школу. Це не через скупість, а через обмаль грошей у селян. Коли ж настала зима, то босими ходити було неможливо. Тому найпоширенішим взуттям були чоботи: як жіночі, так й чоловічі. І дитячі також. Чоботи не лише оберігали від морозу, але й від сніжних заметів. Село обслуговували такі шевці, як Семен Тимчишин, Микола Шеремета, Микола Парута, Василь Костюк, Степан Зайлєр, Петро Пастернак, Василь Козій, Михайло Журавінський, Михайло Гривнак.
Господарства, що мали коней завжди відчували потребу в упряжі. Майстром по вичиненню шкіри для упражі був Остап Терлецький. Він шив шлеї, нашильники та іншу необхідну упряж. У селі діяв водяний млин, де люди мололи зерно.
Сорочки та верхній одяг переважно шили з домашнього полотна. Щоб його виготовити необхідно було відбути ввесь виробничий процес. Для цього селяни сіяли коноплі, льон. Коли посіви дозрівали, змолочували зерно, з якого робили олію, а стебла мочили у болотяній воді, відтак сушили, тіпали на терлицях, снували повісмо і пряли нитки. Бувало, що на пряжу йшла ціла зима. Нитки натягували на мотовилах, скручували їх, далі за справу бралися ткачі. Після того, як ткачі зіткали полотно, його ще влітку довго вимочували і, розстеливши на траві, висушували на сонці, від чого воно набирало білого кольору. З тонкого полотна шили сорочки, готували білизну для постелі. Багато з цих речей оздоблювали вишивкою. Ще сьогодні в бабусиних скринях можна знайти вироби таких чесниківських ткачів як Пилипа Зозулі, Михайла Вітковича, Степана Гривнака, Остапа Качоровського, Остапа Байовського, Розалії Байовської та Агафії Росоловської.
В селі було багато рогатої худоби, яка потребувала ветеринар¬ного догляду. Загибель корови чи коня було значною матеріальною втратою для сім`ї. Тому з великою повагою та надією селяни справилися до тих людей, які розумілися на ветеринарній справі, вміли надавати першу допомогу тваринам. До них належали Онуфрій Слободян, Михайло Яструб, Казимир Мрозіцький, Федір Кухар, Михайло Яцина.