На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст.108-109

фільварок дідича Франца Мелінського, який володів 450 га орно ріллі, 150 га пасовиськ, 600 га лісу, 3 га саду, 2 га городу. Він тримав велику тваринницьку ферму: до 100 корів, 25 пар коней, масу домашньої птиці. Мав також 4 невеликі ставки.
Великим власником у Чесниках  був рогатинський єврей Картен. Його земельні володіння сягали понад 50 га орної землі в таких урочищах: Загуральня, Гряда, Забровар. Він держав 20 корів і 8 пар коней. Своє помістя — хату, комору, стодолу, стайні, одне слово — все, що необхідне для солідної господарки, розбудував у західній частині Чесник, неподалік села Пуків, хоч сам постійно мешкав у Рогатині.
Земельні угіддя Картену дісталися через те, що дідич Франц Мелінський заборгував йому велику суму грошей, але вчасно погасити позику не зміг, то довелося платити полем. Таким чином Картен став власником понад 50 га землі, побудував у селі новий фільварок з модерними спорудами, закупив найновіші на той час сільсько-господарські машини. Невдовзі Картен придбав на хуторі Малий Міст лісничівку, що належала євреєві Герману. У лісничівці замешкав лісник Віткович Семен з дружиною Мариною, що вміла гарно співати українських пісень і гарно вишивала. Лісник доглядав панські ліси...
Багачем також був єврей Семен Аксельрод, що мав господарку на хуторі Малий Міст. Про те, як йому дісталися землі на тому хуторі описав його син Борис Арсен у книзі "Моя гірка правда". Тож спершу кілька слів, що собою являв хутір Малий Міст.
У попередніх розділах уже згадувалося урочище Малий Міст, що притаїлося серед лісів на північ від села, на відстані одного кілометра. Це велика до 100 га земельна площа, на якій, крім орного поля, розкинулося пасовисько. Урочище налажало чесниківським дідичам. Його останнім власником була родина Мелінських. У 30-их роках XX ст. дідич вирішив продати оту земельну власність. Частково її купив якийсь єврей з Рогатина, а згодом перепродував окремі ділянки землі парцелянтам, серед яких були українці.
Як свідчить у своїй книзі Борис Арсен "Моя гірка правда" (Я і голокост на Прикарпатті). 50 моргів землі купив його батько, єврей з Підкаменя (село на відстані 10 км від Рогатина). Семен Аксельрод разом з родиною пересилився до Чесник. Разом з батьком до села
прибув гімназист, автор вище названої книжки Борис Арсен, на той час — Аксельрод. Чесники стали для нього дорогою оселею, бо у свій час він тут народився. Його мати, відчуваючи наближення пологів, попросила чоловіка відвезти її з Підкаменя до Чесник, де проживала її тітка Естер, славна сільська повитуха, яка приймала пологи у багатьох сусідніх селах.
Причина продажі землі поміщиком була начебто обумовлена тим, що він замислив купити доньці автомобіль. Невдовзі в урочищі Малий Міст виник хутір. Тут поселилися вісім українських і кілька єврейських сімей. Назвемо мешканців хутора і кількість купленої ними землі: Лінкевич Михайло Семенович (4,5 мор.), Шеремета Василь Семенович (7 мор.), Квасович Семен Миколайович (6 мор.), Василишин Богдан  Степанович (7 мор.), Пахолок Михайло Миколайович (6 мор.), Гривнак Стах (6 мор.), Владика Михайло (6,5 мор.), Яновський  Степан (20 мор.). Єврейські родини: Герман (25 мор.), Яра (25 мор.),  Семен Аксельрод (50 мор.). Ось як описав у своїй книжці "`Моя гірка правда" Борис Арсен оту мальовничу місцевість: "За 3 км від села, за горою серед букових, дубових і грабових лісів, які були власністю поміщика, знаходилася велика цілинна галявина, на якій колись були проведені меліоративні внутрішні роботи. У центрі галявини при дорозі була лісничівка,  обсаджена віковими соснами і грабовим живоплотом. Лісничівка з  солідним кавалком землі була власністю євреїв Германів, які тільки на  літо сюди наїжджали на відпочинок та на збір лісового врожаю. Води  на хуторі не було. Джерельна вода була в лісі за 700 м її привозили  однокінною бочкою. Батька такий "комфорт"не бентежив. Він був впевнений, що на протязі одного літа зможе побудуватися, серед лісу  будівельна деревина не проблема, а з часом на місці доберуться і до води. Але хуторяни, які вже почали селитися, чомусь не підтримали батькового оптимізму і, як ми згодом переконалися, мали для цього підстави. Більшість з них, колишні сільські жителі бідняки, купили по 6—7 моргів землі, на яких почали розводити своє скромне, але самостійне госпо¬дарство. А поки що вони на коромислах носили воду для кухонних потреб. Зібратися на однокінку ще не були спроможні..." Поки будівельники зводили для родини Аксельродів будинок, вона мешкала у Підкамені. Водночас Семен Аксельрод освоював