На головну
Про село Історія Гостьова Фото Повідомлення


Толока в Медведівці більше...

Вертеп 2011рік більше...

23 липня відбулася екскурсія в Гошівський монастир більше...

Вручення форми футбольні команді с.Чесники більше...

За кошти проекту на базі сільської бібліотеки буде створено інформаційний центр. більше...

Енергозберігаючі заходи в Чесниківській ЗОШ 1-2 ступенів ІІ-етап більше...

Історико-краєзнавчий нарис “Чесники — давнє село Опільського краю“ / Роман Коритко і Денис Белей/
 Біла алея /Мар'яна Яворська/
 Поезії /Мар'яна Яворська/

Чесники — давнє село Опільського краю
Чесники — давнє село Опільського краю
Роман Коритко, Денис Белей
 

ст78-79

Усі політичні партії в Месниках, як і в інших селах, намагалися якомога більше привернути до себе прихильників з місцевих жителів, кажучи іншими словами, вели між собою політичну конкуренцію і це призводило до непорозумінь, а то й відвертої ворожнечі. Особливо це характерно двом легальним партіям УНДО і радикалам. Розпочалася ота міжусобна боротьба за вплив на таку поважну організацію як культурно-просвітницьке Товариство "Просвіта", а також на інші громадські згуртування, котрі у 20-их роках сформувалися у Месниках: "Рідна школа", "Союз Українок", "Сільський господар", кооперативні та молодіжно-спортивні організації, зокрема — "Луг", “Каменярі“ .
Безперечно, що з громадських організацій найбільший вплив на політичне життя в селі мала читальня "Просвіта", яка активно і успішно діяла ще перед Першою світовою війною, про що вже велася мова. Товариство "Просвіта" було найважливішою масовою українською організацією в Галичині, бо довгий час охоплювало своєю діяльністю майже всі ділянки національного життя і вважалася по суті матір`ю всіх громадських формувань, які виникли пізніше. У роки війни "Просвіта" припинила свою діяльність, але вже у 1921 р. усупереч польським властям відновила свою активну працю. Головою Управи відродженої "Просвіти" став колишній директор Рогатинської гімназії, перший комендант легіону Українських Січових Стрільців Михайло Галущинський.
Після відновлення діяльності Матірної "Просвіти" у Львові, скрізь по галицьких містах та селах почали створювати місцеві філії та осередки товариства.
Думка відновити у Месниках діяльність "Просвіти" відразу виникла після захоплення поляками Галичини. Але реалізувати її виявилося нелегко, бо тому всіляко супротивилися власті. Крім того, відчувався вплив воєнних подій на людей, і вони якось збайдужіли до читальні. Щоправда, у 1923 р. формально осередок "Просвіти" було відновлено, але до активної праці він не приступив. Можливо тому, що на те не було офіційного дозволу. Кого тоді було обрано до управи — невідомо, бо не збереглося жодного письмового посвідчення. З цього приводу у журналі "Рогатинець" (ч. З за 1924 р.), який видавався на початку 20-их років XX ст. у Рогатині під редакцією Миколи Угрина-Безгрішного, надруковано дуже дошкульну статтю  автора, що підписався одним словом "Член". Опублікуємо її повністю з дотриманням тодішньої орфографії: "Месники. Велика, на жаль хвилева, втіха загостила до нас, коли то громада, а радше сказати наше жіноцтво, за воєнні підмоги купили дім у дідича, де передше містилася коршма, а в ній шинок Байли. По селі загомоніло, що вже буде місце на читальню, на театральну салю, на громадську канцелярію та на інші потрібні інституції. Так і зразу сталося. Однак читальня "Просвіти" існує тільки на папері. Вона і досі не проявляє ніякого культурно-освітнього життя. Старші та середні господарі ставляться до "Просвіти" байдужно. Очевидно, що не інша причина, а нехіть і лінивство не позволяють їм заглядати до читальні. Старшина читальні така сама. Вона не то що не працює, а й на засідання не ласкава являтися. Правда, є в нас і контрольна комісія -- та вона нище критики. Члени контрольної комісії навіть не знали, що вони належать до неї... Ні разу не заглянули ніколи ні до каси, бібліотеки, ні до театральної салі. Всюди нелад. В касі змарнувалося біля міліон марок (тоді доляр стояв 200000 Мп. зн. 5 долярів). За ці марки можна було виміняти по трьох місяцях аж четверту часть доляра. Тут у першій мірі провинився скарбник, але найбільше винна контрольна комісія. Колиби вона провірювала всіх і карала то певно не булоби цього скандалу.
Наш аматорський гурток давав уже чимало вистав: Гриця, Сватання, Наталку, Борулю, Перехитрили, Дай серцю волю і багато піших. Йому можна ще признати, що працював гарно. Якби не ці вистави то цей дім виглядавби гірше як колись коршма. До коршми чійшлися господарі тай при чарці горівки порадилися і Байла щось нового сказала... Тепер цього немає, коршма не існує, а читальну кожний минає, як лихого... Сьогодні у нас повний застій. Вже й вистав на сцені не можна давати, бо старші свідоміші хлопці й дівчата поженилися і той стан не позволяє їм (?.!) дивний та нікчемний звичай — ред.) піти у вечір на пробу. У нас така колтунська мода, що жонатому не можна взяти ролі. Молодь, так звана "рекрути й підрекрути" це першого сорта недбалюхи, лизуни. Вони лише спекулянтів підмогають батьківським збіжем, а гроші видають на